Що таке дримба?
Дримба (варган, орган, віґран, дрімка, торомба, доромба, дрімля, друмля, дромба) — це музичний інструмент, який до першої чверті ХХ ст. був поширений по всій території України.
Розповсюджений він і серед інших народів світу — слов’янських, тюркських, фінських, монгольських тощо. З переходом до інших місцевостей може урізноманітнюватись його форма, але суть залишається незмінною.
Дримба має вигляд невеликої металевої підкови, що закінчується вузьким видовженим кінцем. Від середини підківки і через звужений її кінець проходить тоненька, вигнута наприкінці, металева пластинка (язичок, міндик). На Закарпатті іноді зустрічаються також двоязичкові дримби.
Дримби виготовляли переважно ковалі, досить часто — ковалі-цигани. На початку ХХ ст. був поширений жарт про цигана, який скаржився, що йому так багато роботи, а мужикові мало. «Мені бити, кувати, варгани робити, на базар носити, дорого продавати. А тобі що? Ори, мели, їж — от і все». Купували дримби в циган або на ярмарках чи храмових святах.
Як виготовити дримбу?
Щоб зрозуміти, як саме виготовляється дримба, пропонуємо переглянути короткий фільм Валентина Мороза про брустурівського майстра-дримбаря Івана Ванджурака (Івано-Франківщина, 2011 р.). Нижче подана текстова розшифровка фільму.
- Дримба — це є старовинний гуцульський музичний інструмент, на якому грали наші предки, о. Ну, і зараз молодьож менше грає, а старші люди всьо-таки не забувають.
- (Грає на дримбі)
- Це мелодія з «Тіні забутих предкіу», яку я іграу у тищу девітсот шиісят четвертому році в столиці нашої України Києві. Ну, це були запісь звуку у кінофільм «Тіні забутих предків». Ну, звичайно, мене не знімали, але запісь звуку дримби весь мій. Після я працював кіномеханіком десіть рокіу в Бру́стурах, Прокуравах, Шешори, у Пістині частково. О, і коли я іграу цей кінофільм, зал людей був заповнений. І коли я переключауся з поста на пост, я почув свою дримбу, шо я іграю, то я забувся переключити з поста на пост так, шо мені з залу кричали: «Переключай! Шо ти там робиш?!»
- На дримбі вчилисі грати раньше, як то кажуть, діти. Не ішли на дискотеки до клубу, а більшість випасали худобу, там ягнята, і хто на сопілці грау. Ну, наприклад, батько мені купиу дримбу. Це було біля клубу в нас продавали на Анни зачєтіє, коли у нас храм (храмове свято — Т.П), ну там один дідок продавау дримбу. Я дуже дримбою захопиуси. Батько мені купиу, і я дома сам тренірувауся, ну батько мені показувау, батько тоже трошки грау на дримбі. От, і я дуже полюбиу дримбу. Я звичайно іграю на баяні, на акордеоні, ну дримба — моє хобі.
- В давнину на дримбах жінки грали, то був жіночий інструмент?
- Жінки більшість іграли, так, у нас був випадок, шо на дримбі весілля відограла баба старенька.
- Ціле весілля?
- Ціле весіллє на дримбі, тому шо вона наймила одного на скрипці грати, і по якійсь причині він не прийшоу, захворіу чи шо було, а тут сходятьсі, баба мала велику дримбу і всьо
- (Грає на дримбі).
- Треба дуже точно, шоб усі вугли були квадратні, шоб була точно та велика. Якщо її довіу до точного квадрата, тоді треба спеціально брати спеціальний верстат і загинається дрмба. Треба силу мати в руках, шоб її… Після береться спеціально такий верстатик…
- Шо Ви тепер робите?
- Тепер я закладаю язичок, є така ось пружна, от, люба пружина не підійде.
- Ще з польської?
- З польського, ну, з годинників старовітських таких, дауніх, теперішні не підійдут.
- Де берете цей матеріал?
- Ну матеріал це ше треба в старих дідіу, де є годинники, тоже збираю, де є колишні.
- Але це все на око робите?
- На око, так. Рука вже набита, і…
- Але Ви знаєте наперед, в якій тональності я дримба буде: нижче чи вище?
- Шо получиться.
- Шо виходить?
- Так, а після треба цей язичок заклепати. Отак, шоб він був точно там, має бути точно по центрі, ніде нічо не задівати. Тепер круглими кліщами, плакогубціми треба їх загнути.
- Скіки років вже робите їх?
- Ти знаєш, шо я десь рокіу чотири, ранше не, ну, п’ять рокіу, не робиу, була інша робота. Молодший був, їхав світами туда.
- Раніше грали, але на купованих грали?
- Так.
- Чи робили для себе самі?
- Ну, «Тіні забутих предкіу», то я на купованих там ще, а потому я вже стау сам.
- Ну це нижчий стрій, ну, в принципі уже вона готова, ну тут її ше треба на наждака, позапуцовувати, вдосконалити та як має бути.
Як грати на дримбі?
Дримбу тримають лівою рукою, вузький кінець кладуть на зуби, а звук викликається ударами пальця по сталевому язичку. Таким чином утворюється специфічне деренчання. Різні відтінки звуку досягаються за рахунок рухів язика і губ (що міняють об’єм ротової ями), а висота його залежить від техніки придихання. Звук дримби неголосний, добре чутний, насамперед, самому виконавцеві.
