Як українці захищали своїх немовлят: обереги та заборони

В усі часи новонароджена дитина легко піддавалася негативному впливові зовнішнього світу. За переконаннями українців, їй загрожувала небезпека не тільки від чужих людей, але й від представників потойбічного світу – нечистої сили, смерті.

Тому батьки намагалися вберегти своє немовля, використовуючи різні предмети-обереги та дотримуючись численних правил-табу.

Читайте також: "Правила поведінки" вагітної жінки

Захисними діями та предметами батьки послуговувалися упродовж періоду від народження дитини до її хрещення, особливо активно під час першої купелі, відвідування породіллі й маляти родичами, у день виконання церковного обряду хрещення.

Найпоширенішими в українців до сьогодні є обереги, пов’язані з християнським культом: освячені на Водохреща вода, на Вербну Неділю – верба, на Великдень – сіль і проскура (хліб), на Трійцю – квіти; а також зілля, яким прикрашали ікони, хрест у церкві. Через приписувану їм сакральну сутність, вони слугували гарантією недопущення зла до дитини.

Свячена вода і запалена свічка

Зауважимо, що використання освячених предметів є більш пізнім явищем, якому передувала низка дохристиянських уявлень про захисну здатність предметів природи та речей людського світу (предметів побуту). Нижче спробуємо пояснити значення основних дитячих апотропеїв та приписувані їм магічні особливості.

Вода

Захисні властивості води пояснюються тим, що – це символ очищення, чистоти і здоров'я. Щоб захистити немовля, у колиску батьки клали невелику пляшечку зі свяченою водою; нею ж кропили постіль перед тим, як покласти туди дитину; власне саме маля перед купіллю чи приходом гостей.

Вогонь

Ще на початку ХХ ст. українці для захисту дитини широко використовували магічні властивості вогню. За традицією, неподалік від колиски, щоночі від народження дитини аж до дня її хрещення запалювали звичайну або стрітенську свічку («громницю»). Оскільки саме в нічний час активізувалася нечиста сила, вогник свічки символізував людський простір та захищав дитину.
Із вогнем та його захисними властивостями було пов'язане й використання вугілля, яке кидали під поріг або прямо під ноги хрещеній матері перед тим, як йшли до церкви хрестити дитину.

Залізо

Для захисту немовляти використовували наступні залізні предмети: неосвячений або освячений разом із паскою на Великдень ніж, ножиці, молоток чи сокиру. Найчастіше ці обереги знаходилися під колискою в період від народження і до хрещення дитини, а подекуди за бажанням батьків і довше. Паралельно захисні властивості залізних предметів використовували в конкретних випадках: коли немовля залишали наодинці (під колиску клали ніж або сокиру); коли забирали дитину з колиски (клали у колиску ніж або дві ложки, щоб вона «не була порожня»); коли йшли хрестити дитину (під поріг клали сокиру, молоток або ніж); коли виносили дитину на вулицю (до її одягу прикріплювали металеву шпильку).

Рослини​

Із захисною метою у колисці під подушкою немовляти завжди знаходилися свячені квіти (зілля), або ж свячені вербові бруньки («котики»).

Рослини-обереги

Також зілля клали в один із кутів крижма, на якому хрестили немовля. Часто для підсилення захисних властивостей рослин використовували вогонь, здійснюючи «підкурювання» дитини, тобто спалювання невеликої кількості свячених трав біля маляти, а подекуди – отави, яку стелили на стіл у Святий Вечір.

Серед рослин особливими магічними властивостями наділявся мак, який в народній уяві сприймався як «відьомська рослина». Мак клали під подушку в колиску, де він знаходився до хрещення дитини; кидали до першої купелі; розсипали навколо колиски. Вірили, що нечиста сила не зможе приступити до дитяти, доки не визбирає весь мак. Також властивостями відганяти нечисту силу наділявся часник, який клали в колиску під голову немовляті.

Текстильні вироби червоного кольору

Червоний колір здавна наділявся магічними властивостями захисту та використовувався як апотропей (оберіг). Загальновідомою до сьогодні дією є зав'язування дитині на руку червоної нитки або прив'язування червоної стрічки до колиски. Використання цієї яскравої барви пояснюється тим, що людина спочатку зупинить свій погляд на кольорі, а не на немовляті. Зазначимо, що захисними властивостями також наділялася дія «зав’язування» оберегу, що передбачала утворення вузла, який символізував «закривання» простору дитини.
В окремих регіонах України з метою захисту немовляти на вікно вішали червону стрічку або клали червону квітку. Паралельно, цією дією повідомляли жителів села про народження дитини.

Сучасний браслет-аналог червоної нитки

Віник

Використання цього оберегу широко відоме на території Західного Полісся. Так, залишаючи дитину наодинці в хаті, біля колиски або біля дверей клали віник або «драпач» (старий віник зі стайні). Здатність цього побутового виробу протидіяти нечистій силі пояснюється його основною властивістю ‒ очищення, знешкодження.

Лялька

Магічними властивостями захисту наділялася лялька, оскільки у народних віруваннях вона сприймалася як заступник людини. Здебільшого за ляльку слугувало обмотане шматиною поліно дерева, яке клали в колиску, коли немовля забирали з неї. Цією дією батьки хотіли обманути нечисту силу, що прагнула нашкодити дитині.

Поєднання оберегів

Досить часто для збільшення магічних властивостей оберегів, їх поєднували, роблячи так звані «мішечки». Наприклад, на Волині в колиску клали замотані у шматину хліб, сіль та часник або свячену сіль в червоній ганчірці; на Лемківщині – мішечок наповнювали часником, зіллям і попелом, або зав'язували в червону шматину окраєць хліба, вуглинку, монету та зілля.

Ім’я

Одним із оберегів для дитини було ім'я. Прагнучи забезпечити дитяті захист ангела-охоронця, батьки здебільшого називали дитину іменем святого, у день вшанування пам’яті якого вона народилася, або буде через кілька днів після її народження. При цьому заборонялося давати ім’я святого, день якого уже минув. Відповідно, вибір «правильного» імені символізував розвиток дитини, на відміну від імені «назад», що асоціювалося зі смертю, хворобами. Також не можна було змінювати імені дитини.

Правила-табу

Крім предметів-оберегів, в українців побутували різні захисні правила, яких дотримувалися під час купелі дитини, відвідин її гостями тощо.

Дитина у плетеній колисці

Наприклад, з метою захисту дитини від нечистої сили регламентувався час та місце виливання води після купелі: її заборонялося виливати після заходу сонця. У випадку пізнього купання дитини, вода знаходилася протягом ночі в хаті, виливали її лише зранку. У виборі місця для виливання води українці дотримувалися загального правила: щоб там не ходили люди. Тому, воду найчастіше виливали під дерево.

З метою захисту дитини від уроків, до обряду хрещення заборонялося показувати її чужим людям. Відвідуючи породіллю та дитину, гість з метою захисту дитини від уроків зобов’язаний був спочатку подивитися в кут стелі або ж на свої нігті, потім тричі сплюнути на ліву сторону. Загальноукраїнського поширення набула заборона хвалити вроду дитини. Натомість дивлячись на немовля, казали застережні слова: «нівроку», «тьфу-тьфу, яке паскудне» тощо.
Доки дитина була ще нехрещена, її заборонялося виносити на вулицю; класти біля вікна, щоб їй не зашкодило місячне світло; прати та сушити на вулиці пелюшки, особливо в нічну пору.

Таким чином, період від народження до хрещення дитини був найнебезпечнішим часом, коли маля могли зурочити чужі люди, підмінити чи украсти представники потойбічного світу. Через це батьки змушені були використовувати широкий асортимент предметів, які наділялися захисними властивостями. Важливо було, щоб і сама громада оберігала новонародженого, дотримуючись загальновизнаних табу під час відвідування породіллі. У дещо спрощеному вигляді такі переконання існують в українців і дотепер.
 

кандидат історичних наук