Голодна кутя
Вечерю 18 січня, напередодні Водосвяття, називають Голодною кутею. Цього дня суворо постяться, навіть більше, ніж перед Різдвом. Старші люди, котрі вже думають про спасіння душі, навіть не снідають, чекаючи святкової вечері.
Як і на Святвечір, головною стравою на столі є кутя. Проте, під час цієї трапези кутю старалися доїсти усю, не залишаючи для померлих предків. Коли ж якісь рештки страви зоставалися, то ними кормили курей, щоб велися й гарно неслися. У миску з-під куті складали ложки, накривали її калачем чи хлібиною, «щоб хліб не переводився». Цей посуд мили тільки вранці. Вечеряли пісними стравами, однак їх не готували аж 12. Найпоширенішими стравами на Голодну кутю були пісний борщ, вареники, пиріжки, капуста, риба.
Читайте також: Водохреща
Повечерявши, у багатьох місцевостях України проводили обряд “проганяння куті”. Це знаменувало завершення періоду зимових святок. Власники рушниць здійснювали постріл вгору. Більшість же селян обходилася макогоном і затулою, по якій стукали, примовляючи: «Тікай кутя із Покутя, геть узвар на базар! Паляниці – на полиці, а Дідух – на теплий дух, щоб покинути кожух!». Діти брали в руки дрючки, били ними по кілках, шуміли, пританцьовували.
Воду святили і 18-го січня. Вода, свячена напередодні Водохреща, вважалася не менш цілющою. Після вечері хазяїн брав під пахву хлібину, а хазяйка – макітру з варениками, свячену воду, квачик. З ними вони обходили все своє господарство, кропили його свяченою водою, писали хрестики на стінах, одвірках тощо. Після малювання кожного хрестика куштували хліб чи вареник, або давали це робити дітям. Таким чином прагнули позбутися нечистої сили, котра оминала знаки, зроблені на Богоявлення.